Актюбінська область
| Актюбінська область | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| (каз. Ақтөбе облысы) | |||||
| |||||
 | |||||
| Адм. центр | Актобе | ||||
| Країна |  Казахстан | ||||
| Регіон | Західний Казахстан | ||||
| |||||
| Офіційна мова | казахська | ||||
| Населення | |||||
| - повне | 906220 осіб (2021[1]) | ||||
| - густота | 5,36 осіб/км² | ||||
| Етнікон | казахи — 81,0 %, росіяни — 12,5 %, українці — 2,9 %, татари — 1,2, німці — 0,7 %[2] | ||||
| Площа | |||||
| - повна | 300 629 км² | ||||
| Часовий пояс | UTC+5 | ||||
| Дата заснування | 10 березня 1932 року | ||||
| Аким | Сапарбаєв Бердибек Машбекович | ||||
| Вебсайт | офіційний сайт | ||||
| Код ISO 3166-2 | KZ-11 | ||||
| |||||
| |||||
 | |||||
| |||||
Актю́бінська область — область у складі Казахстану. Утворена 10 березня 1932 року.
Адміністративний поділ[ред. | ред. код]
| № | Район, міська адміністрація | Площа, км² | Населення, осіб (1989) | Населення, осіб (1999) | Населення, осіб (2009) | Населення, осіб (2021) | Центр | К-ть АО | К-ть НП |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 1 | Айтекебійський район | 36388,68 | 39549 | 34628 | 25723 | 20884 | Темірбека Жургенова | 15 | 27 |
| 2 | Алгинський район | 7506,72 | 39596 | 37004 | 38578 | 42773 | Алга | 13 | 30 |
| 3 | Байганінський район | 63660,34 | 27331 | 24652 | 22073 | 22622 | Карауилкелди | 9 | 24 |
| 4 | Іргізький район | 39604,43 | 16640 | 15610 | 14416 | 13914 | Іргіз | 7 | 18 |
| 5 | Каргалинський район | 4998,46 | 24152 | 19172 | 16781 | 15285 | Бадамша | 8 | 15 |
| 6 | Мартуцький район | 6605,32 | 35006 | 31084 | 29843 | 29335 | Мартук | 13 | 32 |
| 7 | Мугалжарський район | 25466,55 | 71214 | 63812 | 62115 | 64991 | Кандиагаш | 15 | 37 |
| 8 | Темірський район | 11665,02 | 37758 | 35946 | 34425 | 35547 | Шубаркудук | 10 | 24 |
| 9 | Уїльський район | 10352,74 | 21635 | 20865 | 18619 | 16058 | Уїл | 7 | 22 |
| 10 | Хобдинський район | 14029,80 | 36947 | 27636 | 19591 | 16006 | Кобда | 16 | 31 |
| 11 | Хромтауський район | 12948,19 | 50844 | 43814 | 39748 | 45828 | Хромтау | 15 | 28 |
| 12 | Шалкарський район | 59407,02 | 54788 | 46697 | 44187 | 42484 | Шалкар | 13 | 31 |
| 13 | Актобинська м.а. | 2337,58 | 279920 | 281638 | 391669 | 540493 | Актобе | - | 1 |
Найбільші населені пункти[ред. | ред. код]
Населені пункти з чисельністю населення понад 10000 осіб:
| № | Населений пункт | Населення, осіб (1989) | Населення, осіб (1999) | Населення, осіб (2009) | Населення, осіб (2021) |
|---|---|---|---|---|---|
| 1 | Актобе | 253 532 | 253 088 | 345 687 | 540 493 |
| 2 | Кандиагаш | 26 691 | 25 553 | 29 169 | 34 898 |
| 3 | Хромтау | 24 438 | 21 740 | 24 089 | 29 579 |
| 4 | Шалкар | 28 899 | 26 329 | 26 574 | 27 833 |
| 5 | Алга | 17 910 | 15 372 | 19 705 | 22 446 |
| 6 | Шубаркудук | 12 217 | 10 722 | 11 199 | 14 125 |
| 7 | Емба | 16 035 | 12 345 | 11 212 | 12 783 |
| 8 | Карауилкелди | 7 512 | 8 212 | 7 862 | 10 887 |
| 9 | Мартук | 8 824 | 8 117 | 9 795 | 10 679 |
Населення[ред. | ред. код]
Населення — 906220 осіб (2021; 757768 у 2009[3], 682558 у 1999, 735380 у 1989).
Населення Актюбінської області — поліетнічне.
| Роки | 2003 | 2004 | 2005 | 2006 | 2007 | 2008 |
|---|---|---|---|---|---|---|
| Населення | 668 378 | ▲671 812 | ▲678 607 | ▲686 698 | ▲695 454 | ▲703 660 |
| Роки | 2009 | 2010 | 2011 | 2012 | 2013 | 2014 |
| Населення | ▲756 782 | ▲763 589 | ▲777 471 | ▲786 349 | ▲796 130 | ▲808 878 |
Національний склад населення станом на 2016 рік[5]:
- казахи — 681871 особа (81,68 %)
- росіяни — 100934 особи (12,09 %)
- українці — 22906 осіб
- татари — 9394 особи
- німці — 5703 особи
- корейці — 1466 осіб
- молдовани — 1427 осіб
- чеченці — 1304 особи
- узбеки — 1301 особа
- білоруси — 1218 осіб
- азербайджанці — 1188 осіб
- башкири — 787 осіб
- болгари — 704 особи
- вірмени — 520 осіб
- чуваші — 253 особи
- марійці — 251 особа
- мордва — 195 осіб
- інші — 3386 осіб
Географія[ред. | ред. код]
Актюбінська область розташована між Прикаспійською низовиною на заході, плато Устюрт — на півдні, Туранською низовиною — на південному сході і південними відрогами Уралу — на півночі. Велика частина області — рівнина (висота 100—200 м), розчленована долинами річок; у середній частині тягнуться гори Мугоджари (вища точка гора Великий Бактибай, 657 м). Західна частина Актюбінської області зайнята Підуральським плато, перехідним на південному заході в Прикаспійську низовину; на південному сході — масиви горбистих пісків — Приаральські Каракуми і Борсуки Великі та Малі. На північному сході в Актюбінській області заходить Тургайське плато, порізане ярами.
Клімат — різко континентальний, посушливий з спекотним і сухим літом і холодною зимою. Влітку часті суховії і запорошені бурі, взимку — завірюхи. Середня температура липня на північному заході 22,5 °C, на південному сході 25 °C, січня відповідно −16 °C і −15,5 °C. Кількість опадів на північному заході близько 300, в центрі і на півдні — 125—200 мм на рік. Вегетаційний період від 175 днів на північному заході до 190 днів на південному сході.
Усі річки Актюбінської області належать до басейнів Каспійського моря і невеликих озер. Найбільші річки — Емба, притоки Уралу — Ор, Ілек, а також Іргиз, Уїл, Тургай та Сагиз. Багато річок маловодні, влітку пересихають або розпадаються на плеса. Багато озер (більше 150), головним чином дрібних солоних; деякі з них, пересихаючи, утворюють солончаки (наприклад, Шалкартеніз, що заповнюється водою тільки навесні). Маловодні річки і солоні озера майже не придатні для господарських цілей. У зв'язку з цим широко використовуються прісні підземні води.
Північно-західна частина області зайнята ковилово-різнотравним і полиново-злаковим степом на чорноземних і червоно-коричневих ґрунтах з плямами солонців; по долинах річок — лугова рослинність, гаї з тополі, осики, берези, чагарники. Середня і північно-східна частини зайняті злаковий-полиновим сухим степом на світло-каштанових і сіроземних ґрунтах. На півдні розташовані полинно-солянкові напівпустелі і пустелі (Барсуки) на бурих солонцюватих ґрунтах з масивами пісків і солончаків.
Багато гризунів (строкатка степова, ховрахи, тушканчики), хижих (вовк, корсак); збереглися антилопи сайга і джейран.
Економіка[ред. | ред. код]
Великі запаси корисних копалин, представлені крупними родовищами хромітів, мідь, нікель-кобальтових руд, титану, золота, а також фосфоритів, нафти і природного газу. На їх базі виникли багато галузей промисловості: гірничодобувна, хімічна, виробництво феросплавів тощо. Велика частина гірничодобувних підприємств зосереджена в районі Мугалжар (хромітові і нікелеві копальні поблизу міста Хромтау і селища Батамшинський) і в центральній і південній частинах області (видобування нафти і газу). Більшість підприємств оброблювальної промисловості знаходяться в м. Актобе (заводи: феросплавів, хромових з'єднань, рентгеноапаратури, машинобудування, механічний, авторемонтний і підприємства легкої і харчової промисловості) і поблизу нього (хімічний комбінат в місті Алга).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Чисельність населення Республіки Казахстан згідно з даними Перепису населення 2021 року (казах.)(рос.)
- ↑ [1] [Архівовано 2020-09-29 у Wayback Machine.] (казах.), (рос.)
- ↑ Перепис за 2009 рік (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 27 лютого 2013. Процитовано 25 червня 2013.
- ↑ Чисельність населення на початок року, регіони Республіки Казахстан, 2003—2012. Архів оригіналу за 30 січня 2014. Процитовано 4 лютого 2013.
- ↑ Численность населения Атырауской области по отдельным этносам на начало 2016 года (казах.)(рос.)
Посилання[ред. | ред. код]
 | Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Актюбінська область |
- Офіційний сайт акимату Актюбінської області [Архівовано 24 серпня 2013 у Wayback Machine.] (казах.), (англ.), (рос.)
- Погода у Актюбінській області. Казахстан
- Казахстан. Актюбінська область [Архівовано 4 грудня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
| ||||||||
| ||||||||||
|
 | Це незавершена стаття з географії Казахстану. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |