Адальберт Бецценбергер
| Адальберт Бецценбергер | ||||
|---|---|---|---|---|
| нім. Adalbert Bezzenberger | ||||
 | ||||
| Народився | 14 квітня 1851[1] Кассель, Гессен, Німеччина[2] | |||
| Помер | 31 жовтня 1922[3][2] (71 рік) Кенігсберг, Вільна держава Пруссія, Веймарська республіка, Німецька імперія[1] | |||
| Країна | .svg){kind=small} Німеччина | |||
| Діяльність | мовознавець, викладач університету, археолог, архівіст | |||
| Alma mater | Геттінгенський університет Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана | |||
| Заклад | Геттінгенський університет | |||
| Аспіранти, докторанти | Paul Hirschd | |||
| Членство | Російська академія наук Schwarzburgbundd | |||
| Нагороди |
| |||
| Автограф |  | |||
 Адальберт Бецценбергер у Вікісховищі | ||||
Адальберт Бецценбергер (нім. Adalbert Bezzenberger; 14 квітня 1851, Кассель — 31 жовтня 1922, Кенігсберг) — німецький філолог і археолог, викладач Геттінгенського і Кенігсберзького університетів. Вважається основоположником балтістики.
Біографія[ред. | ред. код]
Син германіста Гайнріха Ерсте Бецценбергера. З 1859 по 1869 роки навчався в гімназії в Касселі. Під час навчання в Геттінгенському університеті під впливом Теодора Бенфея покинув заняття з германістики та історії та перейшов до порівняльно-історичного мовознавства. У 1872 році Бецценбергер захистив дисертацію з компаративістики. У 1873 році він переходить у Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана, де завдяки Мартіну Гауґу зацікавився індоєвропеїстикою.
.jpg)
У 1874 році захистив дисертацію в Геттінгені, став габілітованим доктором і отримав звання приват-доцента. У 1879 році Адальберт Бецценбергер став одним із засновників Литовського літературного товариства[4] і ординарним професором і завідувачем катедри санскриту в Кенігсберзькому університеті. Тут він заклав основи балтістики і став займатися балтійською археологією. У 1884 році був обраний членом Геттінгенської академії наук[5] .
У 1890—91 роках навчальному році Бецценбергер став проректором Кенігсбергзького університету, а в 1919—1920 і 1920—1921 навчальних роках був ректором цього університету.
У 1894 році був іменований членом-кореспондентом Російської академії наук[6] .
На честь Бецценбергера була названа вулиця в Кенігсбергзі.
Нагороди[ред. | ред. код]
- Заохочувальна премія фонду Боппа (1879)
- Орден Червоного орла 4 класу
- Орден Корони (Пруссія) 3 класу
- Орден Святої Анни 2 класу
Праці[ред. | ред. код]
- Beiträge zu Geschichte der Litauischen Sprache. auf Grund litauischer Texte des 16. und 17. Jahrhunderts . Peppmüller Verlag, Göttingen 1877.
- Die Kurische Nehrung und ihre Bewohner Engelhorn, Stuttgart 1889 (Forschungen zur deutschen Landes- und Volkskunde; 3-4).
- Lettische Dialektstudien. Vandenhoeck & Ruprecht, Göttingen 1885.
- Litauische Forschungen. Beiträge zur Kenntniss der Sprache und des Volkstumes der Litauer . Peppmüller Verlag, Göttingen 1882.
- Sitzungsbericht der Altertumsgeschichte Prussia. 1892.
- Über der Sprache der Preußischen Letten. Vandenhoeck & Ruprecht, Göttingen 1888.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #116161078 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б Бецценбергер Адальберт // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Вольтер Э. А. Литовское литературное общество // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
- ↑ Holger Krahnke. Die Mitglieder der Akademie der Wissenschaften zu Göttingen 1751-2001. — ISBN 3-525-82516-1.
- ↑ Российская академия наук.
Література[ред. | ред. код]
- Goetz von Selle: Bezzenberger, Adalbert. [Архівовано 19 вересня 2020 у Wayback Machine.] In: Neue Deutsche Biographie (NDB). [Архівовано 19 вересня 2020 у Wayback Machine.] Band 2, Duncker & Humblot, Berlin 1955, ISBN 3-428-00183-4, S. 213 [Архівовано 19 вересня 2020 у Wayback Machine.] .
Посилання[ред. | ред. код]
- Біографія і бібліографія [Архівовано 30 червня 2011 у Wayback Machine.]
- Персональна сторінка Адальберта Бецценбергера на офіційному сайті РАН (рос.)
|
