Аврорін Євген Миколайович
| Аврорін Євген Миколайович | |
|---|---|
| Аврорин Евгений Николаевич | |
 | |
| Народився | 11 липня 1932 Ленінград, РСФРР, СРСР |
| Помер | 9 січня 2018 (85 років) Челябінськ, Росія |
| Країна |  Росія |
| Діяльність | фізик-теоретик, фізик-ядерник |
| Alma mater | фізичний факультет МДУ |
| Галузь | теоретична фізика |
| Заклад | Російський федеральний ядерний центр у Сарові |
| Посада | науковий керівник та директор РФЯЦ-ВНДІТФ |
| Науковий ступінь | доктор фізико-математичних наук |
| Науковий керівник | Забабахін Євгеній Іванович і Литвинов Борис Васильович |
| Членство | Російська академія наук Академія наук СРСР |
| Відомий завдяки: | Один з розробників термоядерної бомби |
| Нагороди |            |
 Аврорін Євген Миколайович у Вікісховищі | |
Євге́н Микола́йович Авро́рін (рос. Аврорин Евгений Николаевич; 11 липня 1932, Ленінград, СРСР — 9 січня 2018, Челябінськ, Росія) — російський радянський вчений, фізик-теоретик. Академік РАН (1992). Герой Соціалістичної Праці (1966).
Біографія[ред. | ред. код]
У 1954 році закінчив фізичний факультет Московського державного університету імені М. В. Ломоносова. Після закінчення університету працював в КБ-11 (нині РФЯЦ-ВНІІЕФ), де брав участь у розробці першого радянського двокаскадного термоядерного заряду.
У 1955 р. Є. М. Аврорін був переведений до новоствореного другого радянського збройного ядерного центру — НДІ-1011. Тут повною мірою проявився його талант дослідника і організатора.
У 1957 р. під науковим керівництвом Є. М. Аврорріна був проведений перший вітчизняний фізичний експеримент, що дозволив отримати важливу інформацію про властивості процесів в екстремальних умовах. Ці результати лягли в основу його кандидатської дисертації. Багато напрямів, початі в цьому експерименті, з успіхом були розвинені співробітниками інституту з його участю в наступні роки.
З 1964 р. Є. М. Аврорін працював начальником теоретичного відділу, з 1974 р. — начальником теоретичного відділення, а в 1985 р. був призначений науковим керівником ВНДІТФ. З грудня 1996 по грудень 1998 суміщав посади наукового керівника та директора РФЯЦ-ВНДІТФ.
Нагороди[ред. | ред. код]
За досягнуті результати в області створення термоядерного щита в 1961—1962 рр.. група провідних фахівців інституту, серед них був і Є. М. Аврорін, удостоєна Ленінської премії.
З початку 1960-х років Євген Миколайович працює в галузі створення ядерних зарядів для мирних застосувань. У сукупності за ці роботи в 1966 р. він був удостоєний звання Героя Соціалістичної Праці.
За внесок у розвиток і вдосконалення ядерної зброї Е. М. Аврорін нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора (1956), орденом Леніна (1987) та орденом «За заслуги перед Вітчизною» III ступеня (1999). У 1999 р. він став лауреатом Премії ім. В. П. Макеєва.
Почесний громадянин міста Снєжинська (1997).
Головні напрямки наукової діяльності[ред. | ред. код]
Громадська діяльність[ред. | ред. код]
Член Президіума Російського Пагуоського комітету.
Захоплення[ред. | ред. код]
Сім'я[ред. | ред. код]
Одружений, має сина.
Джерела[ред. | ред. код]
- Керівництво РФЯЦ-ВНІІТФ(рос.)
- Велика біографічна енциклопедія [Архівовано 24 липня 2016 у Wayback Machine.]
- Аврорін Є. М. на сайті РАН [Архівовано 15 червня 2017 у Wayback Machine.]
|
| |||||||
