Аврелій Августин

Wikipedia open wikipedia design.

Аврелій Августин
лат. Aurelius Augustinus
Augustine Lateran.jpg
Зображення, датоване VI століттям
Основні відомості
Народження 13 листопада 354(0354-11-13)
Тагаст, Нумідія
Країна: Римська імперія Римська імперія
Конфесія: християнство
Смерть: 28 серпня 430(0430-08-28) (75 років)

Гіпон Регій

br/>малярія
Місце поховання: Базиліка святого Петра в золотому небі
Праці й досягнення
Рід діяльності: письменник
Основні інтереси: богослів'я
Титул: єпископ
Значні роботи:
Аврелій Августин у Вікісховищі?

Авре́лій Августи́н Іппонні́йський (лат. Aurelius Augustinus Hipponensis), або Блаже́нний Августи́н; 13 листопада 354(03541113), Тагаст, Нумідія — 28 серпня 430, Гіпон Регій) — християнський теолог і церковний діяч, святий католицизму, головний представник західної патристики, єпископ міста Гіппон Регій (сучасна Аннаба, Алжир), родоначальник християнської філософії історії.

Аврелій Августин створив онтологічне вчення про Бога як абстрактне буття, наслідував неоплатоністську онтологію, виходив не з об'єкта, а від суб'єкта, від самодостатності людського мислення. Буття Бога, згідно із вченням Августина, можна вивести безпосередньо із самопізнання людини, а буття речей — ні. Психологізм найбільше проявився у його вченні про час як сутність, що не може існувати без душі, яка пам'ятає, чекає, споглядає дійсність.

Життєпис[ред. | ред. код]

Аврелій Августин, ілюстрація XIX ст.

Аврелій Августин народився 13 листопада 354 року в місті Тагасті, в Північній Африці, яка тоді була частиною Римської імперії і була населена латиномовними християнами. Батько його був язичником, мати — свята Моніка — глибоко релігійною християнкою. Сім'я була заможна, то ж у юності майбутній святий зазнав усіх типових для представника його стану радощів: п'яні гульбища у товаристві «жриць кохання», бешкети, відвідування театрів і цирків із їхніми жорстокими видовищами[1].

370 року молодий Августин поїхав вчитися риториці в столицю Африки Карфаген. Навчання велося латинською мовою, тому твори грецького походження читалися в перекладах. Августин так ніколи і не вивчив грецьку мову, зате його професійна підготовка в галузі риторики мала якісно духовне вимірювання. Блискучий письменник, він завжди усвідомлював мову як знаряддя творчості і віддавав собі звіт у всіх випливаючих з цього перевагах і спокусах. Для нього мова як засіб спілкування була мистецтвом, що вимагає досконалості з міркувань любові до ближнього.

У віці дев'ятнадцяти років Августин знайомиться з маніхейським вченням і стає його прихильником на цілих десять років. Питання про походження зла розв'язувалось маніхеями в плані онтологічного дуалізму, тобто існування злого бога, рівносильного Творцю. Маніхейський вплив назавжди залишив слід в думці блаженного Августина.

Закінчивши навчання, Августин почав приватно викладати риторику. У цей час він жив разом із жінкою, яка була його подругою протягом багатьох років. Вона народила йому сина, якого Августин назвав Адеодатус, по-грецьки Феодор, Богоданий. Це була його єдина дитина і Августин у своїх писаннях завжди говорив про нього з особливою ніжністю.

У 383 році він переїхав до Риму і провів там якийсь час, займаючись викладанням риторики. Проте в Римі він не затримався і переїхав звідти до Мілану, де єпископом тоді був великий Амвросій, проповіді якого вразили Августина. Та і весь образ святого міланця справив незабутнє враження і додав безумовно християнський напрям його духовному розвитку.

Августин володів надзвичайно філософським складом розуму і завжди у всьому прагнув докопатися до самого кореня. Незважаючи на те, що на той час уже відбувся розрив з маніхейством, Августин шукав (як і шукатиме все своє життя) розв'язання проблеми співіснування у цьому світі добра і зла. На той час він уже знав, що дуалістичний підхід не може його задовольнити, бо він веде до багатобожжя і до неприйнятних етичних висновків. Читання філософів-платоніків і неоплатоніків (у латинському перекладі) сприяло поступовому відмежуванню від маніхейського дуалізму. Услід за Платоном Августин повірив в монізм Добра. Тому його наступним кроком на шляху духовних шукань були платонізм і неоплатонізм. У них його приваблювало саме спростування будь-якого дуалізму: Бог — єдиний, і все, що з Ним пов'язано, — є добро. Онтологічно зла не існує, воно є лише відхилення від добра, щось на зразок паразита або хвороби.

Остаточне навернення Августина описане в книзі VIII знаменитої «Сповіді». Ця подія перевернула все життя Августина. Він повністю перейшов у християнство, в квітні 389 року хрестився, а 391-го був рукопокладений в пресвітера і решту життя провів в африканському місті Гіпон, єпископом якого став 395 року. Він залишався єпископом гіппонійським протягом 35 років, до самої своєї смерті від малярії. У цей період написав дуже багато творів, а також брав активну участь у церковному житті. Зробився незамінним учасником всіх африканських соборів. Августин фактично очолив церковне життя Африки. Його величезна популярність і вплив дозволили йому внести великий внесок у законодавчу діяльність африканської Церкви.

Філософське вчення[ред. | ред. код]

Філософія Августина виникла як симбіоз християнських і античних доктринПомилка цитування: Відсутній тег </ref> за наявності тегу <ref>

  • Retractationes (Переробки) — містить пізніші коректури та зауваги до ранніх творів.

Філософсько-теологічні твори[ред. | ред. код]

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Andresen С. Bibliographia Augustiniana, 2 Aufl. — Darmstadt, 1973.
  • Miethe Т. L. Augustinian Bibliography, 1970—1980. — Westport-L., 1982.

Праці Августина Аврелія можна поділита за таким принципом:

  • 1) Онто-теологія та гносеологія;
  • 2) Антропологія, психологія, етика;
  • 3) Есхатологія і соціологія;
  • 4) Естетика;
  • 5) Традиція.

Переклади українською[ред. | ред. код]

  • Августин Аврелій. Сповідь (переклад з латини Н. Григор'євої). — Київ: Грані, 1997.

Праці про Августина Блаженного[ред. | ред. код]

  • Поцюрко Олег. Основоположні принципи філософії історії у творчості Августина Блаженного / Дисертація кандидата філософських наук (09.00.05). — Львів: Національний університет імені Івана Франка, 2008. — 188 арк. — Бібліогр.: арк. 173—188.
  • Григор'єва Н. Бог і людина в житті Аврелія Августина. — Київ, 1992.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Сповідь перед лицем Бога // Персонал плюс. — 2007. — 24–30 жовтня.
  2. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.

Посилання[ред. | ред. код]

Література та джерела[ред. | ред. код]



This page is based on a Wikipedia article written by contributors (read/edit).
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.

Destek