Абдулла Аббас

Wikipedia open wikipedia design.

Абдулла Аббас
Народився 12 травня 1940(1940-05-12)
Q12870241?, муніципалітет Болнісі, Грузинська РСР, СРСР
Помер 4 вересня 2019(2019-09-04) (79 років)
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Azerbaijan.svg Азербайджан
Національність Азербайджанці
Діяльність поет, літературний критик
Alma mater Бакинський державний університет
Мова творів азербайджанська

Абдулла Аббас (справжнє прізвище, ім'я та по-батькові — Аджалов Аббас Абдуллаогли (Acaloǧlu Abbas Abdulla Оǧlu) — (12 травня 1940, с. Болус-Кепенекчі, нині — Квемо-Болнісі, Болніський муніципалітет, край Квемо-Картлі, республіка Грузія — 4 вересня 2019) — азербайджанський поет, літературознавець, перекладач-україніст, критик, громадський і політичний діяч. Член спілки письменників Азербайджану.

Життєпис[ред. | ред. код]

1963 року закінчив Бакинський державний університет.

У 1964—1965 роках стажувався у відділі шевченкознавства Інституту літератури імені Тараса Шевченка АН УРСР.

З 1987 — головний редактор літературного журналу «Улдуз» («Зірка»).

Від 1991 р. — секретар правління Спілки письменників Азербайджану.

Брав активну участь у національно-визвольному русі, входив до оргкомітету Народного фронту Азербайджану (НФА), обирався до Верховного Меджлісу НФА.

1992—1997 — генеральний консул Азербайджанської Республіки в Туреччині. Після повернення очолив відділ закордонних зв'язків Спілки письменників Азербайджану.

Від 1998 р. — викладач україністики в Азербайджанському університеті.

Творчість[ред. | ред. код]

Він — автор поетичних збірок: «Ата jурду» («Отчий поріг», 1970), «Ағлы-гаралы дүнjа» («Чорно-білий світ», 1980), «Үзү дан jеринә» («Обличчям до світанку», 1984), «Сонсузлуға кедән карван» («Караван, що йде у вічність», 1987; усі — Баку), «Ше'рләр» («Поезії», Стамбул, 1996). До другої і третьої з названих збірок увійшли цикли віршів «Українські візерунки». 

Поряд з поетичною творчістю прославився як літературний критик і перекладач. В монографії «Азәрбаjҷан–Украjна әдәби әлагәләри» («Азербайджансько-українські літературні зв'язки») (1982) дослідив взаємини азербайджанської та української літератур 1840—1940 рр. Також публікував дослідження з азербайджанської шевченкіани, дореволюційної діяльності українського товариства «Просвіта» («Просвіта») в Баку. 

Переклав азейбарджанською поему Тараса Шевченка «Кавказ» (1973). Вивченню спадщини Шевченка та популяризації його творів в Азербайджані присвятив статті «Шевченківські дні в Азербайджані (19051920)» (1961), «Перші радянські переклади Шевченка азербайджанською мовою» (1971) та ін.

Як перекладач та упорядник підготував у перекладах дві антології сучасної української поезії: «Баjраг вә ҝүнәш» («Знамено і сонце») (1978), «Көрпүләр» («Мости»), книгу української прози «Алтын буғда» («Золота пшениця») (всі — 1979).

В його перекладах вийшла класика української літератури: «Наталка Полтавка» І. Котляревського, «Думи мої, думи мої» Тараса Шевченка, «Русалка» Лесі Українки, «Жага» М. Рильського, «Протуберанці серця», «Вірші і поеми» І. Драча.

Українською його перекладали: П. Мовчан, Д. Павличко, П. Перебийніс, М.Мірошниченко та ін.

1984 р. він удостоєний української літературної премії ім. Максима Рильського.

Абдулла Аббас — учасник щорічних Днів літератури і мистецтва Азербайджанської РСР в Україні (вересень 1978), свят поезії Т. Шевченка «В сім'ї вольній, новій», ювілейних урочистостей, присвячених Лесі Українці, І. Франкові, М. Рильському та ін.

Джерела[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Мірошниченко М. Руку, Аббасе! // Ранок. 1982. № 11
  • Мірошниченко М. Обличчям до України // Гроно. К., 1985. Вип. 1.


This page is based on a Wikipedia article written by contributors (read/edit).
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.

Destek