Історизм (архітектура)
Історизм в архітектурі — це повернення до стилів минулого.
Визначення[ред. | ред. код]
Термін з'явився у 1950-х роках для визначення течії XIX століття, для якої було характерним використання елементів попередніх стилів. У Радянському союзі відбулося розгалуження історизму на історизм та еклектику, де еклектика характеризувала вільну суміш стилів, тоді як історизм використовували для визначення чистих стильових інтерпретацій, наприклад неоготики. У Франції замість терміну історизм використовують термін Боз-ар, який отримав свою назву згідно школи Beaux Arts. У Великій Британії архітектура історизму визначається стилями королеви Ганни, Тюдорів, Якобинським, королеви Елізабет (Єлизавети) та Вікторіанським.
Дослідження[ред. | ред. код]
Історизм у Радянському союзі досліджували Є. Кириченко, Є. Борисова, А. Уиттік, В. Ясієвич.
Інтерпретації окремих європейських стилів:
- Неогрек
- Неовізантійський стиль
- Неороманський стиль
- Неоготика
- Неоренесанс
- Неокласицизм
- Необароко
- Неорококо
Інтерпретації окремих стилів сходу:
Напрями:
- Федеральна архітектура
- Регентська архітектура
- Німецька курортна архітектура
- Вікторіанська архітектура
- Неорумунська архітектура
- Швейцарський стиль
Джерела[ред. | ред. код]
- Ясиевич В. Е. Архитектура Украины на рубеже XIX-XX веков. — Київ : Будівельник, 1988. — 182 с. — ISBN 5-7705-0088-3. (рос.)
Література[ред. | ред. код]
- Катерина Липа (21 серпня 2020). Історизм: псевдолюбов. Антигід київськими новобудовами. lb.ua. Лівий берег. Архів оригіналу за 28 серпня 2020. Процитовано 5 березня 2023.
|
