Іса-бек Гаджинський
| Іса-бек Гаджинський | |
|---|---|
 | |
| Народився | 1861 Баку, Російська імперія |
| Помер | січень 1919 Баку, Азербайджанська Демократична Республіка |
| Країна |  Російська імперія |
| Діяльність | підприємець |
| Суспільний стан | купецтво |
| Конфесія | іслам |
| Нагороди |  |
Іса-бек Абдулсалам-бек огли Гаджинський (азерб. İsa bəy Əbdülsalam bəy oğlu Hacınski; 1861, Баку — 1919, там же) — один з найбільших бакинських нафтопромисловців[1] і меценатів початку XX століття, купець першої гільдії.
З біографії[ред. | ред. код]
Іса Бей Гаджинський народився в Баку в 1861 році. Він навчався вдома і говорив кількома мовами. Іса Бей був спадковим власником великих земельних володінь від свого батька, на яких були виявлені значні поклади нафти (переважно в селах Балахани і Рамана)[1]. Гаджинський на початку XX ст. розвиває бурхливу підприємницьку діяльність в сфері нафтової індустрії. У 1903 р. він заснував компанію, яка протягом перших двох років свого існування вийшла на рівень видобутку в півмільйона пудів нафти на рік. У 1910 році компанія мала 11 свердловин, 5 парових котлів і 5 парових машин загальною потужністю 145 кінських сил. Підприємство обслуговувало 30 кваліфікованих робітників. Крім балаханських промислів, Іса бек Гаджинський став одним з піонерів нафтовидобутку на острові Челекен біля туркменського узбережжя, володів гасовим заводом в Чорному місті в Баку. У 1912 році нафтопромислова фірма «Іса-бек Гаджинський» мала один повний голос у раді З'їзду бакинських нафтопромисловців. Ще одним голосом володіла фірма «Іса-бек Гаджинський і брати Гадімови».
Література[ред. | ред. код]
- Білецький В. С., Гайко Г. І., Орловський В. М. Історія та перспективи нафтогазовидобування: Навчальний посібник. — Харків–Київ, НТУ «ХПІ»; Київ, НТУУ «КПІ імені Ігоря Сікорського»: ФОП Халіков Р. Х., 2019. — 302 с. ISBN 978-617-7565-25-2
- Mirzəyeva Ü. İsa bəy Hacınski : [азерб.] // Finansist : журнал. — 2013. — Iyun. — С. 18-21.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б IRS journal.The Drama of Hajinski House. Fuad Akhundov (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 22 грудня 2017. Процитовано 20 лютого 2019.
