Шуль Ірина Михайлівна
| Ірина Б'єнько-Шуль | |
|---|---|
 | |
| Народилася | 23 червня 1918 Вовче, Перемишль, Королівство Галичини та Володимирії, Долитавщина, Австро-Угорщина |
| Померла | 8 травня 2020 (101 рік) Львів, Україна |
| Поховання | Личаківський цвинтар |
| Країна |  Україна |
| Діяльність | педагог, лідерка спільноти |
| Відома завдяки | український націоналіст, співпрацювала з ОУН-УПА |
| Alma mater | Український інститут для дівчат у Перемишлі (1938) і Львівський торговельно-економічний університет (1946) |
| Заклад | Львівський національний університет природокористування |
| Членство | Всеукраїнське товариство «Просвіта» імені Тараса Шевченка і Союз українок |
| Родичі | Святослав Літинський |
| У шлюбі з | Іван Швак |
| Діти | Літинська Марта Іванівна |
| Нагороди |  |
Ірина Б'єнько-Шуль (нар. 23 червня 1918 року в с. Вовче біля Перемишля — 8 травня 2020, Львів) — український педагог, громадська діячка. Дружина Івана Швака (Шуля)
Життєпис[ред. | ред. код]
У сім'ї було п'ятеро дітей. Навчалась в українській школі ім. Маркіяна Шашкевича та Українському інституті для дівчат у Перемишлі, який закінчила у 1938 р. Того ж року вступила до Академії закордонної торгівлі у Львові (з 1939 р. Інститут радянської торгівлі).
У травні 1941 р., після закінчення третього курсу, скерована на практику до Києва, де 22 червня 1941 р. розпочалась німецько-радянська війна. У вересні 1941 р. Ірина Шуль стала свідком руйнування Хрещатика[1] відступаючими радянськими військами.
Наприкінці 1941 — на початку 1942 рр. працювала помічником бухгалтера в кооперативі у Судовій Вишні, у 1942—1944 рр. — у відділі статистики ревізійного союзу. В цей час налагодила співпрацю з ОУН-УПА та займалася поширенням бофонів.
18 січня 1944 року була арештована[2] німецьким гестапо за реалізацію бофонів (Бойовий фонд УПА) і з вироком «за зв'язок з ОУН-УПА» вивезена до концтабору Равенсбрюк, а згодом до його філії Флосенбург[3]. Номер ув'язненої за реєстром концентраційного табору - 51299. Звільнена американцями в травні 1945 року. Посадили на поїзд до СССР для проходження фільтрації і ймовірному висиланню до Сибіру. Втекла з поїзду. Самотужки дібралася до Перемишля, у жовтні 1945 року разом із батьками примусово переселена до Львова і до проголошення незалежності України приховувала факт перебування у нацистських концтаборах. У 1947 р. вийшла заміж за Івана Швака (Шуля), колишнього вояка УПА.[4]
Після закінчення навчання в Інституті радянської торгівлі в 1946 році одержала спеціальність бухгалтера-економіста, працювала там педагогом, але через відмову вступати в комуністичну партію була звільнена. Останні 19 років працювала старшим викладачем у Львівському сільськогосподарському інституті (нині Львівський національний аграрний університет) на кафедрі бухгалтерського обліку. З 1979 року — на пенсії.
Була членкинею «Просвіти», «Союзу Українок», «Товариства Надсяння», «Львівської спілки політв'язнів України» та ін., також членом жіночого вокального ансамблю Львівської обласної спілки політв'язнів України — «Відгомін».
23 серпня 2013 року, з нагоди 22-ліття з Дня проголошення Незалежності України Ірині Шуль вручено нагороду «Почесний знак святого Юрія» за вагомий внесок у становлення української державності та активну громадську позицію[5].
31 жовтня 2018 року нагороджена орденом княгині Ольги[6]
Померла 8 травня 2020 року у Львові.[7]Похована на 42 полі Личаківського цвинтаря.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Територія Терору (19 квітня 2013), Вибухи на Хрещатику, кін. вересня 1941 р., процитовано 14 вересня 2016
- ↑ Територія Терору (19 квітня 2013), Перебування у тюрмі «на Лонцького», 1944 р., процитовано 14 вересня 2016
- ↑ Територія Терору (19 квітня 2013), Перебування у нацистському концтаборі Флоссенбюрг, 1944--1945., процитовано 14 вересня 2016
- ↑ 1918 р.н. – Ірина Шуль (Б’єнько). territoryterror.org.ua. Архів оригіналу за 17 жовтня 2016. Процитовано 14 вересня 2016.
- ↑ Ірина Шуль (Б'єнько) про незалежність, 23.08.2013 р.
- ↑ Указ Пезидента. Архів оригіналу за 2 листопада 2018. Процитовано 2 листопада 2018.
- ↑ Громада міста співчуває рідним Ірини Б’єнько-Шуль — Львівська міська рада. city-adm.lviv.ua (uk-ua) . 8 травня 2020. Архів оригіналу за 8 травня 2020. Процитовано 8 травня 2020.
Посилання[ред. | ред. код]
- Ірина Б'єнько-Шуль [Архівовано 12 квітня 2013 у Wayback Machine.]
- http://lviv-redcross.at.ua/blog/2012-04-20-549 [Архівовано 9 вересня 2016 у Wayback Machine.]
- https://wz.lviv.ua/article/379472-niiakoho-sekretu-dovholittia-nemaie-liubyla-sport-dosi-zranku-robliu-zariadku [Архівовано 29 жовтня 2018 у Wayback Machine.]
- Чия тюрма краща: гестапо чи НКВС, і як Україні уникнути тоталітаризму? [Архівовано 29 жовтня 2018 у Wayback Machine.]