Пеленська Ірина

Ірина Пеленська
Ім'я при народженні Ірина Винницька
Народилася 8 листопада 1906(1906-11-08)
с. Грабовець, Івано-Франківської області
Померла 4 січня 1990(1990-01-04) (83 роки)
Детройт, США
Національність українка
Діяльність письменниця, громадська діячка
Членство Наукове товариство імені Шевченка

Ірина Пеленська (Винницька) (1906–1990) — українська письменниця, журналістка, громадська діячка, дружина Євгена-Юлія Пеленського.

Життєпис[ред. | ред. код]

Гурток студентів-україністів у Львові, червень 1931 р. 2 ряд знизу, перший зліва— Б. І. Антонич, поряд — Ірина Пеленська.

Ірина Пеленська народилася 8 листопада 1906 р. у с. Грабовець, пов. Станиславів (тепер Богородчанського району Івано-Франківської області).

Закінчила Стрийську гімназію, потім філологічний факультет Львівського університету (1933), одержала мґр. за працю «Жіночі постаті в творах О. Кобилянської». Друкувалася у часописах «Молоде життя», «Нова хата», «Дажбог» та інших.

У роки війни родина Пеленських потрапила до Кракова, потім перебралася до Німеччини. У 1949 р. прибула до Австралії, поселилась у Сіднеї. Співосновниця Об'єднання Українських Жінок (згодом Союз Українок Австралії), пластові гуртки у переселенчому таборі Ковра (англ. Cowra[en]).

Редагувала жіночу сторінку в тижневику «Вільна Думка» (Австралія).

Обиралася головою Союзу українок Австралії, заступником голови Світової Федерації Українських Жіночих Організацій. Потім емігрувала до США (1962), мешкала спочатку в Філадельфії, потім Детройті.

Видавала часопис «Українка в світі», працювала в редакції газети «Америка», брала активну участь у громадському житті.

Померла Ірина Пеленська 4 січня 1990 року в м. Детройті. Член Об'єднання українських письменників «Слово», Наукового Товариства ім. Шевченка.

Творчий доробок[ред. | ред. код]

Автор повістей «Христина» (1939), «Музика» (1944), збірок новел «Кам'яна сокира» (1948), «Горіхове лушпиння» (1949), творів для дітей, праць про нову українську літературу.

Окремі твори:
  • Винницька І. З воєнного нотатника (Відбитка з «Краківських вістей»). — Краків, 1940. −38 с.
  • Винницька І. Кам'яна сокира. Оповідання. — Нью-Йорк, 1967. — 71 с.
  • Винницька І. Музика: Повість. — Буенос-Айрес: Вид-во М. Денисюка, 1954. — 211 с.
  • Винницька-Пеленська І. Стихії // Слово. Збірник 7. — Едмонтон, 1978. — С.71-73.

Література[ред. | ред. код]

  • Винницька Ірина // Енциклопедія Українознавства: Словникова частина / Голов. ред. В. Кубійович. Репринт. відтворення. — К., 1993. — Т. 1. — С. 248.
  • Пеленська-Прокоп Лада. Бл. п. Ірина Пеленська // Альманах українського життя в Австралії, вид. часопису «Вільна думка» та Фундації українознавчих студій в Австралії. — Сідней, 1994. — С. 804–805.
  • Романенчук Б. Винницька Ірина // Азбуковник. Енциклопедія української літератури. — Філадельфія: Київ, 1973. — Т. 2. — С. 107–108.
  • Уроки «Рідної школи»: навч. посіб. / Г. В. Онкович, А. Д. Онкович, А. В. Морозова ; НАПН України, Ін-т вищ. освіти, від. теорії та методології гуманіт. освіти. — Київ: Логос, 2011. — 199 с. : іл.
  • Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.