Іорі
| Іорі | |
|---|---|
 | |
 | |
| 42°20′39″ пн. ш. 45°14′35″ сх. д. / 42.34434000002777765° пн. ш. 45.24333000002777538° сх. д. | |
| Витік | Барбало, Великий Кавказ, Грузія |
| • координати | 42°20′40″ пн. ш. 45°14′46″ сх. д. / 42.34444° пн. ш. 45.24611° сх. д. |
| Гирло | Мінгечаурське водосховище, Кура, Азербайджан |
| • координати | 41°02′03″ пн. ш. 46°30′11″ сх. д. / 41.03417° пн. ш. 46.50306° сх. д. |
| Похил, м/км | 70 м |
| Країни: | Грузія і Азербайджан |
| Прирічкові країни: |  Грузія  Азербайджан |
| Регіон | Мцхета-Мтіанеті Кахеті |
| Довжина | 320 км |
| Площа басейну: | 5255 км² |
| Середньорічний стік | 9,82 м³/с |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Іорі (груз. იორი), також в Азербайджані Габирри (азерб. Qabırlı) — річка на Південному Кавказі — в східній Грузії і Азербайджані; притока Кури. Бере початок на південних схилах гори Барбало, однієї з вершин Головного Кавказького хребта, на висоті 2600 метрів, спускається з гір через Іорське плоскогір'я і впадає в Мінгечаурське водосховище на Курі[1][2][3].
Географія[ред. | ред. код]
У верхів'ях річка тече на південь, протікає лісистою ущелиною, від селища Тіанеті змінює свій напрям на південний схід. В середній течії перетинає Самгорську долину, звідки продовжує течію в безлісній місцевості, та в нижній течії вигинається, маючи невелику глибину і майже без приток. Після будівництва у 1952 році Самгорської зрошувальної системи частина стоку в середній течії відводиться до «Тбіліського моря» — водосховища на схід від Тбілісі, штучно створеного затопленням водами Іорі трьох невеличких солених озер. Раніше Іорі була правою притокою Алазані, але після будівництва в Азербайджані Мінгечаурської греблі впадає в Мінгечаурське водосховище.
Гідрологія[ред. | ред. код]
Басейн Іорі відносится до двох держав: верхня і середня течія — в Грузії, нижня — в Азербайджані. Загальна довжина річки складає 320 км, з яких 313 км в Грузії (в Азербайджані — тільки 7 км в гирлі). Водозбір її басейну в цілому в обох країнах складає 5255 км², з них 4645 км² в Грузії і 610 км² — в Азербайджані. Річкова система Іорі, в межах Грузії складається з 509 малих річок загальною протяжністю 1777 км і має щільність річкової мережі 0,38 км/км².
Середній стік становить 362,2 млн м³ на рік, модуль стоку — 0,62 млн м³/км². Середня річна витрата в середній течії — 18,4 м³/с, у 43 км від гирла — 11,6 м³/с, в пониззі — 9,82 м³/с.[1][4]
Живлення виключно від опадів — дощовими та сніговими водами. Гідрологічний режим річки характеризується весняними паводками, літньо-осінніми підйомами рівня води і стабільно низьким зимовим рівнем. Підвищення рівня води в річці при осінніх повенях пов'язане з таненням снігів і сильними дощами. Велика кількість опадів у верхній течії випадає у березні, а в нижній — в лютому. Максимум сягає в травні—червні. Потім до кінця липня триває падіння рівня води в річці. Літньо-осінні сезонні повені, викликані інтенсивними дощами, відбуваються щорічно по три-шість разів, і тривають від двох до десяти днів. У зимовий період рівень води в річці низький, коливання його не перевищують 10 см. В деякі роки він залишається постійним протягом 10-30 днів.
Енергетика, екологія[ред. | ред. код]
У Грузії на Іорі побудовано три великі греблі:
- Сіоні з об'ємом 325 млн м³, що використовується для зрошення, водопостачання і виробництва електроенергії.
- Тбіліська гребля з об'ємом 308 млн м³, яка використовується тільки для водопостачання і зрошення.
- Водосховище Далимта з об'ємом 180 млн м³, що використовується тільки для поливу.
В середині XX століття на Іорі і її відгалуженні, що живить Тбіліське водосховище — Самгорському каналі був побудований Самгорський каскад ГЕС, що складається з 4 невеликих гідроелектростанцій. Хоча всі чотири електростанції залишаються в експлуатації, їх обладнання давно застаріло. Одна з них тепер є власністю чеської компанії «Енерго-Про»[5].
Порівняно з іншими річками Грузії, Іорі не зазнала значного антропогенного впливу, що сприяло нижчому її забрудненню. За даними 2008 року, протягом року з стічних каналізаційних вод в річку потрапили тільки 40 тонн нерозчинних речовин і 9510 тон хлоридів.
Основні причини антропогенного забруднення річки є наступні:
- Дифузне забруднення від сільськогосподарської діяльності — площа зрошуваних з Іорі угідь складає 90 тис. гектарів.
- Побутові стічні води.
Історія[ред. | ред. код]
Восени 1800 року до кордонів Кахетії наблизилося військо правителя Аварського ханства Омар-хана V Несамовитого. У союзі з ним наступали дагестанські і лезгинські загони. 7 листопада 1800 року два російських полки під командуванням генералів Гулякова і Лазарєва, спільно з грузинським ополченням царевичів Багратіоні Іоана та Баграта, на лівому березі Іорі поблизу селища Какабеті завдали поразки загонам Омар-хана. Аварський хан втратив понад 2500 солдатів і відступив під покровом ночі. Цей похід проти Грузії став останнім для Омар-хана і позбавив його авторитета і влади[6].
Джерела[ред. | ред. код]
- ↑ а б Иори // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.).
- ↑ Иора //Энциклопедический словарь : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб. : Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1890—1907.
- ↑ Александр Миндорашвили. Река Иори и Алазани // Тбилиси : Министерство охраны окружающей среды и природных ресурсов Грузии. — 8-10 декабря 2009. Архівовано з джерела 25 січня 2021. Процитовано. (рос.)
- ↑ Иори [Архівовано 5 травня 2016 у Wayback Machine.] // Словарь современных географических названий. — Екатеринбург: У-Фактория. Под общей редакцией акад. В. М. Котлякова. 2006. (рос.)
- ↑ Река Иори. Rutraveller. Архів оригіналу за 27 серпня 2016. Процитовано 23.05.2017. (рос.)
- ↑ Гасаналиев М. М.. Взаимоотношения России с Аварским ханством в 1774—1801 гг. : [арх. 27 червня 2018] // Вопросы истории. — М. : Наука, 2012. — № 5. — С. 156—161. — ISSN 0042-8779. (рос.)
| ||||||||
| |||||||||||||||||
