Ігор Додон

Ігор Миколайович Додон
молд./рум. Igor Dodon
Ігор Миколайович Додон
Ігор Миколайович Додон
Прапор
Прапор
Президент Молдови
Прапор
Прапор
23 грудня 2016 — 24 грудня 2020
Попередник: Ніколае Тімофті
Спадкоємець: Мая Санду
Прапор
Прапор
Міністр економіки і торгівлі Молдови
18 вересня 2006 — 14 вересня 2009
Попередник: Валеріу Лазер
Спадкоємець: Валеріу Лазер
Прапор
Прапор
Заступник міністра економіки і торгівлі Молдови
18 травня 2005 — 18 вересня 2006
Попередник: Сергій Саінчук
Спадкоємець: Віорел Мельник
 
Народження: 18 лютого 1975(1975-02-18) (49 років)
Садова, Калараський район, Молдавська РСР, СРСР
Країна: Молдова
Релігія: православ'я
Освіта: Державний аграрний університет Молдови і Академія економічних досліджень Молдови
Ступінь: доктор економічних наук[d]
Партія: Партія соціалістів Республіки Молдова, Партія комуністів Республіки Молдова, незалежний політик і Партія соціалістів Республіки Молдова
Шлюб: Галина Додон
Нагороди:
Орден преподобного Сергія Радонезького
орден «Трудова слава» Єрусалимський Орден Святого Гробу Господнього

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Ігор Миколайович Додон (молд./рум. Igor Dodon, нар. 18 лютого 1975, Садова) — молдовський проросійський[1][2][3] політик, учений-економіст, державний і громадський діяч. Президент Молдови (2016—2020), обраний 13 листопада 2016, 2020 року програв вибори Маї Санду.

Ексголова Партії соціалістів Молдови, депутат Парламенту Молдови. У жовтні 2016 заявив про визнання незаконної приналежності окупованого Криму до РФ, що викликало критику з боку українського МЗС, зокрема відкликання посла України в Молдові Івана Гнатишина.

Президент Федерації шахів Молдови.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 18 лютого 1975 в селі Садова Калараського району, Молдовської РСР. Закінчив економічний факультет Державного аграрного університету, факультет менеджменту Молдавської академії економічних знань, факультет економічного права Міжнародного інституту менеджменту. Доктор економічних наук. За професією — економіст.

Після закінчення вищих навчальних закладів, у період з 1997 до 2001, займав посаду провідного спеціаліста департаменту клірингу, департаменту лістингу, адміністратора електронної системи торгів і директора департаменту маркетингу, лістингу та котирування Фондової біржі Молдови. З 2001 до 2005 року був головою Національного депозитарію цінних паперів Молдови. З 2003 до 2005 обіймав посаду голови Універсальної товарної біржі Молдови. Протягом 19972005, паралельно з основною діяльністю, працював старшим викладачем Академії Економічних Знань Молдови, Міжнародного незалежного університету Молдови, Міжнародного інституту менеджменту, Молдавського державного університету.

24 вересня 2011 став Президентом Федерації шахів Молдови.

Політика[ред. | ред. код]

З травня 2005 до вересень 2006 обіймав посаду заступника міністра економіки і торгівлі. Указом Президента Молдови Володимира Вороніна № 764 — IV від 18 вересня 2006 призначений на посаду міністра економіки й торгівлі. 31 березня 2008 указом Президента Республіки Молдова № 1592 — IV призначений на посаду першого заступника прем'єр-міністра, міністра економіки й торгівлі.

2009 став депутатом від ПКРМ, як після виборів 5 квітня, так і після дострокових виборів 29 липня. 14 вересня 2009 пішов у відставку разом з іншими депутатами від ПКРМ з уряду Зінаїди Гречаної, так як посада депутата і пост міністра несумісні за Конституцією Республіки Молдови. На парламентських виборах 2010 року Додон знову став депутатом парламенту за списком ПКРМ і членом парламентської комісії з економіки, бюджету та фінансів.

Був кандидатом від ПКРМ на вибори примара Кишинева, які проводилися в червні 2011. За їх результатами Додон набрав в 1 турі 48,07 % голосів, у 2 турі — 49,40 % голосів, програвши Доріну Кіртоаке.

4 листопада 2011 разом з депутатами парламенту від фракції Партії комуністів Зінаїдою Гречаною і Веронікою Абрамчук покинув фракцію Партії комуністів в парламенті і саму ПКРМ. 9 листопада 2011 року оголосив про приєднання до Партії соціалістів Республіки Молдова (ПСРМ).

18 листопада 2011, разом з Зінаїдою Гречаною і Веронікою Абрамчук оголосив про створення в парламенті Молдови групи соціалістів.

У жовтні 2016 року з результатом 48 % переміг у першому турі президентських виборів. Другий тур виборів відбувся 13 листопада 2016 року. Змагалася з Додоном Мая Санду, яка у першому турі набрала 38 % голосів. У другому турі Ігор Додон виграв вибори і став всенародно обраним Президентом Молдови.

2 січня 2018 Конституційний суд Молдови тимчасово припинив повноваження президента Молдови Ігоря Додона[4]. Це сталося після того, як Додон відмовився затвердити повторно висунутих прем'єром кандидатів на пости міністрів і віце-прем'єрів. Їх затвердить або прем'єр або спікер парламенту.

Політична позиція[ред. | ред. код]

Додон у РФ у липні 2018

Дотримується проросійської позиції, обіцяв дружбу з Росією та відновлення економічних відносин із нею у повному обсязі. Як кандидат заявляв про плани федералізації Молдови та скасування угоди про асоціацію з ЄС. 30 жовтня 2016 року заявив, що окупований Крим належить Росії. Зрештою за слова Додона вибачився міністр закордонних справ Молдови. А посол України в Кишиневі, якого через скандал викликали на консультацію до Києва, закликав більше не спекулювати на темі Криму. Сам Додон згодом пояснив, що лише мав на увазі те, під чиєю владою півострів перебуває фактично.[5]

Після обрання в січні 2017 року заявив, що він має намір скасувати угоду про відкриття бюро зв'язків з НАТО в Кишиневі.[6] Він же висловив сумнів у тому, що Молдова колись буде повноцінним членом ЄС, тоді як під проводом Москви Молдова могла б стати спостерігачем у Євразійському економічному союзі. Підтримку подібних парламентських ініціатив в оновленому складі було анонсовано після чергових парламентських виборів.[7]

Свою різку орієнтованість також продемонстрував, коментуючи події російсько української війни у 2022 році, наголошуючи, що Придністров'я може об'єднатися з Молдовою на правах автономії за умови нейтралітету Молдови від інтеграції до Євросоюзу (заявку на інтеграцію Молдова подала разом з Україною в 2022 році).[8]

Розслідування[ред. | ред. код]

У грудні 2021 року Додона викликали до Генпрокуратури Молдови за підозрою у розкраданні державних коштів під час імпорту електроенергії протягом 2008—2009 років на $12 млн[9].

18 травня 2022 року Генпрокуратура Молдови порушила кримінальну справу за підозрою у корупції щодо Додона[10]. 24 травня у нього провели обшуки за підозрою у скоєнні злочинів за кількома статтями, серед яких «пасивна корупція», «прийняття фінансування політичної партії злочинної організації», «державна зрада» та «незаконне збагачення»[11]. Після обшуків його затримали на 72 години[12][13]. 26 травня його помістили під домашній арешт на 30 днів[14][15]. Після цього арешт кілька разів продовжували на 30 днів[3][16]. 27 червня йому висунули нове обвинувачення у справі про незаконні закупівлі електроенергії, учинені в 2008—2009 роках під час його перебування на посаді міністра економіки й торгівлі[17].

У листопаді 2022 року його звільнили з-під домашнього арешту, заборонивши виїзд із країни на 60 днів[18][19]. У вересні 2023 року заборону на виїзд залишили в силі[20].

Сім'я[ред. | ред. код]

З 1999 року одружений з Галиною Додон, виховують трьох синів Богдана, Влада і Ніколае.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Мая Санду стала президенткою Молдови. Проросійський Додон програв вибори. BBC News (українською) . 15 листопада 2022. Процитовано 12 серпня 2022.
  2. Проросійський Додон закликав до протестів у Молдові, щоб "захистити" свою перемогу на виборах. УНІАН (українською) . 13 листопада 2022. Процитовано 12 серпня 2022.
  3. а б Проросійського експрезидента Молдови лишили під домашнім арештом. Європейська правда (українською) . 21 червня 2022. Процитовано 12 серпня 2022.
  4. КС Молдови знову тимчасово усунув Додона з посади президента. Європейська правда. 2 січня 2018. Архів оригіналу за 3 січня 2018. Процитовано 3 січня 2018.
  5. Молдова вибирає між Росією і Європою. Дирижабль. 2.11.2016. Архів оригіналу за 05.11.2016. Процитовано 3.11.2016.
  6. Президент Молдови має намір розірвати угоду про відкриття бюро зв’язків з НАТО. ua.112.ua. 23.01.2017. Архів оригіналу за 26 січня 2017. Процитовано 23 січня 2017.
  7. Молдова може анулювати угоду про асоціацію з ЄС, — Додон. ua.112.ua. 17.01.2017. Архів оригіналу за 19 січня 2017. Процитовано 23 січня 2017.
  8. События на Украине должны стать уроком для Молдавии — Додон[недоступне посилання]
  9. Екс-президента Молдови Додона викликали до прокуратури: в чому його підозрюють. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 21 грудня 2021. Процитовано 21 грудня 2021.
  10. Справу про корупцію завели у Молдові на експрезидента Додона. Інтерфакс-Україна (українською) . 18 травня 2022. Процитовано 11 серпня 2022.
  11. У експрезидента Молдови Додона провели обшуки, його підозрюють у держзраді. Укрінформ (українською) . 24 травня 2022. Процитовано 12 серпня 2022.
  12. У Молдові після обшуків затримали проросійського експрезидента Додона. Європейська правда (англійською) . 24 травня 2022. Процитовано 12 серпня 2022.
  13. Додон задержан по делу о коррупции и госизмене. РБК-Украина (укр.). Процитовано 7 вересня 2023.
  14. Експрезидента Молдови помістили на 30 діб під домашній арешт, - ЗМІ. Лівий берег (українською) . 26 травня 2022. Процитовано 12 серпня 2022.
  15. Суд определил меру пресечения экс-президенту Молдовы Додону. РБК-Украина (укр.). Процитовано 7 вересня 2023.
  16. Експрезиденту Молдови Додону подовжили домашній арешт ще на місяць. Укрінформ (українською) . 21 липня 2022. Процитовано 12 серпня 2022.
  17. Експрезиденту Молдови Додону оголосили нове обвинувачення – за перевищення повноважень. Європейська правда (українською) . 27 червня 2022. Процитовано 12 серпня 2022.
  18. Експрезидента Молдови Додона випустили з-під домашнього арешту у справі про "кульок". Європейська правда (українською) . 18 листопада 2022. Процитовано 23 листопада 2022.
  19. Moldovan Ex-President Dodon Freed From House Arrest, Vows To 'Continue Fight'. Радіо Свобода (англійською) . 19 листопада 2022. Процитовано 23 листопада 2022.
  20. В Молдові залишили в силі заборону Додону на виїзд з країни. РБК-Украина (укр.). Процитовано 7 вересня 2023.

Посилання[ред. | ред. код]