Ігнатій з Любарова
| Ігнатій з Любарова | |
|---|---|
| Народився | 16 століття Любар, Любарський район |
| Помер | 17 століття |
| Діяльність | ієромонах, агіограф |
Ігнатій (можливо, Симонович) з Любарова (також, Любартова; місце і роки народження та смерті невідомі) — ієромонах, письменник 2-ї половини XVI — середини XVII століття.
Життєпис[ред. | ред. код]
Отець Ігнатій, імовірно, походив із містечка Любартов (тепер Любар на Житомирщині). Він міг бути звідти родом та/або бути пов'язаним зі служінням у новозаснованому Любарському Свято-Георгіївському монастирю.
Ігнатій був близьким до Йова Княгиницького, перебував з ним в Угорницькому монастирі та Скиті Манявському[1].
Він є автором великого біографічного твору про Йова Княгиницького «Житіє и жизнь прєподобнаго отца нашєго Іова, и о сконьчанїи єго, и о сьставлєнїи Святыѧ Обители Скутскыѧ, вь кратцѣ списано» (надалі — «Житіє..»; написане між 1623 та 1628 роками[2]). У ньому відображено численні історико-культурні та соціально-побутові факти першої чверті XVII століття, зокрема, свідчення про перебування Івана Вишенського в Україні в 1604—1606 роках.
«Житіє..» разом зі списками «Завіту Духовного ієросхимонаха Феодосія, колишнього ігумена святої обителі Скитської, для розуміння і виконання духовному настоятелю — ігумену, який після мене буде, і всім у Христі отцям і братам моїм та дітям по духу, яких зібрала благодать Божа» та «Регули або Уставу чи правила аскетичного чернечого життя на Скитку храму Пресвятої Богородиці, де є приділ преподобного отця нашого Онуфрія Великого», у створенні яких, напевно, Ігнатій з Любарова також брав участь, були знайдені А. С. Петрушевичем наприкінці 50-х років XIX століття в архіві василіянського Підгорецького Благовіщенського монастиря[3]. А. О. Титову були відомі ще 2 списки «Житія..»: у збірках І. О. Вахрамєєва та С. Т. Большакова[4].
Деякі дослідники ототожнюють автора «Житія..» з ігуменом Тригірського Преображенського монастиря Ігнатієм (Симоновичем), який брав участь у Київському Соборі 13-16 серпня 1628 року.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Кольбух М. Слов'яно-греко-латино-польсько-український збірник першої чверті XVII ст. Атрибуція авторства // Записки Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника. — 2015. — Вип. 7. — С. 542.
- ↑ Галасливий С. Про Галицькі монастирські устави // Лавра. — 1999. — № 10/99. — С. 47.
- ↑ Петрушевич Антоній. Жизнь преподобного отця Іова, основателя ставро-пигіальной обителі Чину св. Василія Великого, списана современником ієромонахом Ігнатієм із Любарова // Зоря Галицькая яко Альбум на годь 1860 (вь Львові, типом інституте Ставропігійського). — 1860. — С. 225—251.
- ↑ История Манявского скита с его основания до закрытия: (1611—1785 гг.) / Пер., авт. вступ. ст.: А. А. Титов. — М., 1907 [оттиск из: ДЧ. 1907. № 6-9.]
Джерела та література[ред. | ред. код]
- Колосова, В. П.. Ігнатій з Любарова // Українська літературна енциклопедія. - К., 1990. - Т. 2: Д-К. - С. 285-302. Ізборник. Історія України IX-XVIII ст. Першоджерела та інтерпретації. Архів оригіналу за 4 квітня 2022.
- Петрушевич Антоній. Жизнь преподобного отця Іова, основателя ставро-пигіальной обителі Чину св. Василія Великого, списана современником ієромонахом Ігнатієм із Любарова // Зоря Галицькая яко Альбум на годь 1860 (вь Львові, типом інституте Ставропігійського). — 1860. — С. 225—251.
- Пидгайко, В. Г.. ИОВ (Княгиницкий..) // Православная энциклопедия. Том XXV: «Иоанна деяния — Иосиф Шумлянский». — М.: Церковно-научный центр «Православная энциклопедия», 2011. — С. 280—287. — ISBN 978-5-89572-046-2. Православная энциклопедия. Электронная версия. Архів оригіналу за 23 жовтня 2019.