Івашутін Петро Іванович

Івашутін Петро Іванович;
	Генерал армії
Загальна інформація
Народження	5 (18) вересня 1909; Брест-Литовськ, Брестський повіт, Гродненська губернія, Російська імперія
Смерть	4 червня 2002 (92 роки); Москва, Росія
Поховання	Троєкуровське кладовище
Громадянство	СРСР; Росія
Військова служба
Роки служби	1931—1992
Приналежність	СРСР; Росія
Вид ЗС	НКВС СРСР; КДБ СРСР; ГРУ ГШ ЗС СРСР
Війни / битви	радянсько-фінська війна; німецько-радянська війна
Командування
начальник Головного розвідувального управління Генерального штабу Збройних сил Союзу РСР
	14 березня 1963 — 9 липня 1987
в. о. Голови Комітету державної безпеки; при Раді Міністрів Союзу РСР
	5 — 13 листопада 1961
міністр державної безпеки; Української РСР
	6 вересня 1952 — 16 березня 1953
Попередник	Микола Ковальчук
Наступник	посаду скасовано
в. о. Голови Комітету державної безпеки; при Раді Міністрів Союзу РСР
	5 — 13 листопада 1961
депутат Верховної Ради СРСР 3-го скликання
	1952 — 1954
депутат Верховної Ради СРСР 7–11-го скликання
	1966 — 1989
депутат Верховної Ради УРСР 2-го скликання
	1947 — 1951
Нагороди та відзнаки

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Івашутін.

Петро Іванович Івашутін (при народженні — Івашутич) (5 (18) вересня 1909, Брест-Литовськ, Брестський повіт, Гродненська губернія, Російська імперія — 4 червня 2002(2002-06-04), Москва) — радянський діяч органів держбезпеки.

Член ЦК КП України у 1952—1954 роках. Депутат Верховної Ради СРСР 3-го скликання (довобраний у 1952 році), 7-11-го скликань, депутат Верховної Ради УРСР 2-го скликання.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 5 (18) вересня 1909(19090918) року в родині машиніста в місті Брест-Литовськ, тепер Брест, Білорусь. Закінчив 5 класів школи-семирічки у місті Сновську Чернігівської губернії (1923), профтехшколу у місті Городня Чернігівського округу (1927), вечірній робітничий факультет у м. Іваново-Вознесенську (1931).

Трудову діяльність розпочав в 1927 році слюсарем на прядильно-ткацькій фабриці у місті Іваново-Вознесенську. У 1928—1931 роках працював слюсарем, бригадиром, помічником майстра цеху іваново-вознесенського механічного заводу № 1 «Сантехбуд».

Член ВКП(б) з 1930 року.

З 1931 року — на службі в Робітничо-селянській Червоній Армії: курсант 7-ї повітряної школи льотчиків Приволзького військового округу, льотчик-інструктор, пілот авіабригади, командир ескадрильї в/ч 1689 Московського військового округу (у 1934—1937 роках). У 1937—1939 роках навчався у Військово-повітряній академії імені Жуковського (м. Москва), закінчив три курси.

З січня 1939 року — на службі в органах НКВС. У січні 1939 — травні 1941 року — начальник Особливого відділу НКВС військового з'єднання 5755 23 стрілецького корпусу Білоруського військового округу. У травні — жовтні 1941 року — заступник начальника 3-го відділу — Особливого відділу НКВС Закавказького військового округу. 28 січня — 19 травня 1942 року — заступник начальника Особливого відділу НКВС Кримського фронту; 20 травня — 3 вересня 1942 року — заступник начальника Особливого відділу НКВС Кавказького фронту; 3 вересня — грудні 1942 року — заступник начальника Особливого відділу НКВС Чорноморської групи військ. У січні — квітні 1943 року — начальник Особливого відділу НКВС 47-ї армії. У квітні — листопаді 1943 року — начальник Управління контррозвідки СМЕРШ Південно-Західного фронту. У листопаді 1943 — червні 1945 року — начальник Управління контррозвідки СМЕРШ 3-го Українського фронту.

У червні 1945 — листопаді 1947 року — начальник Управління контррозвідки СМЕРШ-МДБ Південної групи військ. У листопаді 1947 — листопаді 1949 року — начальник Управління контррозвідки МДБ Групи радянських окупаційних військ у Німеччині. У листопаді 1949 — грудні 1951 року — начальник Управління контррозвідки МДБ Ленінградського військового округу. У грудні 1951 — вересні 1952 року — заступник начальника 3-го головного управління МДБ СРСР.

З 6 вересня 1952 року до 16 березня 1953 року — міністр державної безпеки Української РСР. З 19 березня до 11 червня 1953 року — заступник міністра внутрішніх справ Української РСР.

У липні 1953 — березні 1954 року — заступник начальника 3-го Управління МВС СРСР. У березні — червні 1954 року — начальник 5-го Управління КДБ при РМ СРСР. З червня 1954 до січня 1956 року — заступник голови КДБ при РМ СРСР, а з січня 1956 до березня 1963 року — 1-й заступник голови КДБ при РМ СРСР

З 14 березня 1963 до 9 липня 1987 року — начальник Головного Розвідувального Управління Генштабу — заступник начальника Генштабу Збройних Сил СРСР по розвідці. У липні 1987 — січні 1992 року — генеральний інспектор групи генеральних інспекторов Міністерства оборони СРСР. З січня 1992 року — у відставці, на пенсії в Москві.

Помер 4 червня 2002 року в Москві, похований на Троєкуровському кладовищі.