Іван-Павло Химка

Джон-Пол Химка
John-Paul Himka
Народився 18 травня 1949(1949-05-18) (74 роки)
Детройт, США
Країна  Канада
Діяльність історик, викладач університету
Alma mater Мічиганський університет
Галузь історія
Заклад Альбертський університет
Посада професор
Науковий ступінь доктор філософії
Науковий керівник Роман Шпорлюк
Нагороди Премія фундації Антоновичів (1988)

Джон-Пол Химка (англ. John-Paul Himka, ім'я при народженні – Іван-Павло Химка; нар. 18 травня 1949, Детройт, США) — канадський історик українського походження, професор-емерит історії Східної Європи Альбертського університету. Належить до критиків українського радикального націоналізму[1].

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в сім'ї дітей емігрантів. Його мати була італійського походження і померла, коли Івану-Павлу було 11 місяців. Сім'я батька походила з Галичини. Дід був шахтарем і помер 1930 року внаслідок нещасного випадку, коли батькові Івана-Павла було вісім років. Великий вплив на його виховання справила бабуся, яка була неписьменною селянкою. Під її впливом він у 12 років зацікавився Україною та почав вчити українську мову. Коли йому було п'ять років, батько одружився вдруге. Мачуха була польського походження, але добре розуміла українську, була дуже релігійною. Під її впливом він вирішив стати священником і вступив до греко-католицької духовної семінарії Святого Василія у Стемфорді, де вчителем української мови був Любомир Гузар. В семінарії він провчився п'ять років, його вчителем латини був Мирослав Борисюк[2][3].

Навчався в Мічиганському університеті (1971 — бакалавр, 1977 — доктор філософії з історії). В університеті спочатку планував стати філологом, а не істориком, отримав диплом бакалавра візантійсько-слов'янських студій. Під впливом Василя Ленцика, Романа Сольчаника та Романа Шпорлюка вирішив досліджувати історію українського соціалістичного руху[2][4]. За порадою Шпорлюка він також прочитав праці Михайла Драгоманова та Романа Роздольського, які справили на нього значний вплив[3].

В 1960-х роках зацікавився лівим рухом, брав участь у демонстраціях[5]. Контактував із молодіжним лівим українським середовищем у Канаді, до якого належали Марко Бойцун, Богдан Кравченко, Роман Сенькусь, Галина Фріланд, Мирослав Шкандрій та ін. Вони видавали англомовний журнал «Meta» й українськомовний «Діялог», гаслом якого було «За соціалізм і демократію в самостійній Україні»[6]. 1977 року Химка переїхав до Канади, де почав працювати Університеті Альберта й подружився з Іваном Лисяком-Рудницьким, попри різницю в поглядах та віці[3][7]. У ті ж роки він став членом редакційної колегії «Діялогу» та одружився з Христиною Хом'як, дочкою журналіста-політемігранта Михайла Хом'яка, яка була співредакторкою «Мети»[3][5].

В 1974—1976 роках працюючи над своєю дисертацією провів рік у Кракові, шість місяців у Ленінграді та місяць у Львові й Києві[3][5]. Вдруге побував у Львові 1983 року, коли познайомився та подружився з істориком Ярославом Дашкевичем, який єдиний тоді, маючи статус безробітного й «неблагонадійного», наважився спілкуватися з представником діаспори[5][6].

В 1970-х — першій половині 1980-х, за власними словами, був ортодоксальним марксистом[3][6]. У середині 1980-х років відійшов від революційних поглядів[4], а в 1990-х роках зазнав впливу постмодернізму[4] й водночас повернувся до релігійного світогляду[2].

Досліджує історію України XIX та XX століття. Лавреат премії Фундації Антоновичів 1988 року за дослідження «Галицькі жителі села і український національний рух у XIX столітті». Був співредактором з історії 3-5 томів англомовної Енциклопедії українознавства.

Джон-Пол Химка пропагує творчість найвідомішого в західних наукових колах українського історика — марксиста Романа Роздольського як в англомовному світі, так і в сучасній Україні. Він переклав англійською мовою низку його праць, зокрема «Фрідріх Енгельс і проблема „неісторичних“ народів»[8].

Сфера наукових інтересів[ред. | ред. код]

Джон-Пол Химка є визнаним дослідником національних рухів і поширення національної ідентичності серед селянства в Австрійській Галичині в другій половині ХІХ століття. Цій темі присвячено більшість праць вченого. Також значна частина робіт дослідника присвячена історії українського соціалізму, греко-католицькій церкві та історії іконопису та іконостасів. Але вже в працях про соціальні відносини на Галичині можна простежити значне зацікавлення автора єврейською проблемою. Ще з початку 80-х років дослідник починає цікавитися історією Голокосту в Україні, а в середині 90-х років з'являються перші дослідження, присвячені цій проблемі[4]. Сьогодні Джон-Пол Химка відомий в Україні перш за все як дослідник історії Голокосту на українських землях та участі ОУН в антиєврейських погромах.

Праці[ред. | ред. код]

Монографії
  • Socialism in Galicia: The Emergence of Polish Social Democracy and Ukrainian Radicalism (1860—1890). Cambridge, MA: Distributed by Harvard University Press for the Harvard Ukrainian Research Institute, 1983.
    • Зародження польської соціал-демократії та українського радикалізму в Галичині (1860—1890). — К.: Основні цінності, 2002. — 328 с.
  • Galician Villagers and the Ukrainian National Movement in the Nineteenth Century. Edmonton, London and New York: Canadian Institute of Ukrainian Studies, Macmillan, St. Martin's Press, 1988.
  • Religion and Nationality in Western Ukraine: The Greek Catholic Church and the Ruthenian National Movement in Galicia, 1867—1900. Montreal; Kingston, Ontario; London; Ithaca: McGill-Queen's University Press, 1999.
  • Last Judgment Iconography in the Carpathians. Toronto: University of Toronto Press, 2009.
Наукові статті
Інше

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Тарас Кузьо. Джерела антиукраїнського націоналізму та як боротися з ним [Архівовано 21 квітня 2020 у Wayback Machine.]
  2. ↑ а б в Іван-Павло Химка: «Для мене пам'ять можлива головно через історію, тому ми мусимо її знати. Її не можна приховувати» [Архівовано 5 грудня 2018 у Wayback Machine.] // Україна Модерна.
  3. ↑ а б в г д е John-Paul Himka. My Past and Identities [Архівовано 17 вересня 2018 у Wayback Machine.] // Journal of Ukrainian Studies. Vol. 35-36, 2010—2011.
  4. ↑ а б в г Іван-Павло Химка: «Я пережив багато методологічних мод» [Архівовано 22 квітня 2018 у Wayback Machine.] // Historians.in.ua — 2.04.2012
  5. ↑ а б в г Іван-Павло Химка: «Історична політика є хворобою всіх посткомуністичних країн» [Архівовано 19 жовтня 2017 у Wayback Machine.] // Спільне. — 19.10.2017
  6. ↑ а б в Іван-Павло Химка. Історія одної дружби: спогади про Ярослава Романовича Дашкевича [Архівовано 9 вересня 2018 у Wayback Machine.] // Україна Модерна. — 7.01.2012
  7. ↑ Іван-Павло Химка. Наш історик, наша епоха: Іван Лисяк-Рудницький [Архівовано 23 червня 2018 у Wayback Machine.] // Критика. — листопад 2014.
  8. ↑ Іван-Павло Химка. Вступ до «Енгельса та „неісторичних“ народів» Романа Роздольського [Архівовано 10 вересня 2018 у Wayback Machine.] // Спільне. — 19 липня 2018

Посилання[ред. | ред. код]

1981 — Барка · 1982 — Стус, Субтельний · 1983 — Андієвська, Гордон · 1984 — Коломиєць, Ласло-Куцюк · 1985 — Лавріненко, Сондерс · 1986 — Лівицька-Холодна, Кравченко · 1987 — Плющ, Конквест · 1988 — Костюк, Шевельов, Химка · 1989 — Костенко, Богачевська-Хом'як · 1990 — Шевчук, Дзюба · 1991 — Драч, Бжезинський · 1992 — Дрозд, Брайчевський, Літературна Україна · 1993 — Вінграновський, Дашкевич, Жулинський · 1994 — Гуцало, Апанович · 1995 — Федорів, Брюховецький, Коцюбинська · 1996 — Мушкетик, Логвин, Боцюрків · 1997 — Калинець, Степовик · 1998 — Луцький, Барабаш · 1999 — Шевченко · 2000 — Бадзьо  · 2001 — Шпорлюк, Хемм, Андрухович · 2002 — Ісаєвич, Гусейнов, Шаповал · 2003 — Іваничук, Рябчук · 2004 — Павличко, Содомора · 2006 — Ґудзяк · 2007 — Грицак · 2008 — Джуль, Грабович · 2009 — Забужко, Винар · 2010 — Бердиховська, Гнатюк · 2011 — Кульчицький, Ґраціозі · 2012 — Сисин, Когут · 2013 — Фінберг · 2014 — Снайдер · 2015 — Плохій · 2016 — Прах · 2017 — Епплбом · 2018 — Щербак · 2019 — Мотиль · 2020 — Свобода
Перегляд цього шаблону
  Література та бібліографія
Наука
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Іван-Павло_Химка&oldid=41139824