Іванов Ігор Валентинович
| Ігор Валентинович Іванов | |
|---|---|
| Игорь Валентинович Иванов | |
| Народився | 28 листопада 1957 Калуга, РРФСР, СРСР |
| Помер | 14 березня 2019 (61 рік) Київ, Україна ·лімфома центральної нервової системиd |
| Країна |  СРСР Україна |
| Діяльність | оператор-постановник, кінорежисер |
| Alma mater | Київський державний інститут театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого (1983)[1] |
| Заклад | Київська кіностудія науково-популярних фільмів |
| Членство | СК СРСР[1], IMAGOd і НСКУ |
| Нагороди | |
| IMDb | ID 2527819 |
Ігор Валентинович Іванов (нар. 28 листопада 1957, Калуга — пом. 14 березня 2019, Київ[2]) — український кінооператор, режисер.
Життєпис[ред. | ред. код]
1983 року закінчив Київський державний інститут театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого (майстерня Л. Ф. Прядкіна і Е. Л. Плучика).
Працював на студії «Київнаукфільм». Знімав ігрові та документально-публіцистичні кінострічки.
Член Національної спілки кінематографістів України.
Помер 14 березня 2019 року після тяжкої та тривалої хвороби (лімфома центральної нервової системи).
Як оператор-постановник відзняв більше тридцяти хронікально-документальних і ігрових полнометражних фільмів, відзначених призами міжнародних кінофестивалів (Премія «Ніка», МКФ у Берліні, МКФ молодого кіно у Валенсії, МКФ «Послание к человеку», ОКФ неігрового кіно «Росія» в Єкатеринбурзі, МКФ у Страсбурзі, МКФ неігрового кіно в Ямагаті тощо).
Фільмографія[ред. | ред. код]
Оператор[ред. | ред. код]
- «Побачення з батьком» (1991, д/ф, у співавт. з В. Гуєвським),
- «Прощай, СРСР» (фільм І, 1991),
- "Двоє" (1992),
- «Важко перші сто років» (1997, у співавт. з В. Гуєвським)
- «Думки проти течії» (2001, д/ф про М. Хвильового з телециклу «Обрані часом»
- «Великий лицедій М. Ф. Яковченко» (2003, д/ф з телециклу «Обрані часом»)
- «Червоний ренесанс» (2004, д/ф, у співавт. з В. Гуєвським)
- «Друг мій Льонька» (2004, д/ф про режисера Леоніда Осику, з телециклу «Обрані часом»)
- «Брати Коломійченки» (2005, д/ф про Михайла та Олексія Коломійченків з телециклу «Обрані часом»)
- «Непрощені. Симон Петлюра. Нестор Махно. Павло Скоропадський» (2007, д/ф, 3 с., у співавт. з А. Химичем i Е. Тімліним)
- «Бомж» (2007, 2 c, реж. А. Бенкендорф)
- «Намисто для снігової баби» (2007)
- «Помаранчева зима» (2007, у співавт. з П. Казанцевим і В. Гуєвським)
- «Іван Драч» (2007, д/ф, у співавт. з Ю. Мещеряковим і В. Гуєвським)
- «Сьома пелюстка» (2007)
- «Маша і море» (2007)
- «Старики-полковники» (2007, 2 с, реж. А. Бенкендорф)
- «Вітчим» (2007, 2 с, реж. А. Бенкендорф)
- «Сюрприз» (2008, реж. О. Гойда)
- «Сповідь Дон Жуана» (2008, реж. А. Бенкендорф)
- «Україна. Точка відліку» (2011, масштабний документальний проект, присвячений 20-й річниці незалежності України; реж. С. Буковський, С. Залога)[3]
- «Кумські байки» (2011)
- «Століття Якова» (2016)
- «Догори дриґом» (2017)
та ін.
Режисер[ред. | ред. код]
- «Академія танцю» (1997).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Kino-Teatr.ru — 2006.
- ↑ Пішов з життя кінооператор Ігор Валентинович ІВАНОВ. Архів оригіналу за 21 червня 2021. Процитовано 14 березня 2019.
- ↑ Україна. Точка відліку - Проекти - FILMS & SERIES - FILM.UA. Архів оригіналу за 6 жовтня 2015. Процитовано 15 червня 2013.
Посилання[ред. | ред. код]
- Іванов Ігор на сайті IMDb (англ.)
- Игорь Иванов (III) на сайті kino-teatr.ru [Архівовано 2 жовтня 2014 у Wayback Machine.]
|
