Єхидна (міфологія)
| Єхидна | |
|---|---|
 | |
| Батько | Форкій, Хрісаор, Peirasd або Тартар |
| Мати | Кето, Калліроя[d], Стікс або Гея |
| Брати, сестри | Фіва[d] |
| У шлюбі з | Тифон |
| Діти | Сфінкс, Немейський лев, Гелон, Ортр[1], Агафірс, Скит (міфологія), Цербер[2][1], Лернейська гідра[1], Химера[3], Ладон (дракон), Aethond, Фея Кромміонська, Colchian Dragond, Скілла і Горгонd |
Єхидна (грец. Έχιδνα) — у давньогрецькій міфології — жахлива кровожерна потвора, наполовину жінка, наполовину змія; дочка Тартара й Геї (варіант: Хрісаора й Каллірої).
Переносно Єхидна, а також похідні утворення: єхида, єхидний, єхидство, єхидувати тощо — тісно пов'язані з поняттями «злий», «підступний», «лукавий».
Окрім того, в країнах західної Європи «єхидною» в минулому часто називали отруйних змій, зокрема гадюку.
Родовід[ред. | ред. код]
Від Тифона Єхидна народила чимало страховищ: Химеру, триголового пса Кербера, багатоголову змію Лернейську гідру й двоголового пса Ортра. Ортр зґвалтував Єхидну і вона народила Немейського лева та Сфінкса. Місцем перебування Єхидни вважались Аїд або печера в Кілікії. За пізнішим міфом, Єхидна народила від Геракла трьох синів, один з яких, Скит, став родоначальником скіфів. Єхидну вбив Аргос.
Література[ред. | ред. код]
- Словник античної міфології. — К.: Наукова думка, 1985. — 236 сторінок.
- Мифы Древней Греции / Р. Грейвс; Пер. с англ. К. П. Лукьяненко ; Под ред. и с послесл. А. А. Тахо-Годи. - М. : Прогресс, 1992. - 620 с.
Посилання[ред. | ред. код]
- Єхідна [Архівовано 4 травня 2021 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1958. — Т. 2 : Д — Є, кн. 3. — С. 430. — 1000 екз.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Любкер Ф. Echidna // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 448.
- ↑ Любкер Ф. Inferi // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 661–663.
- ↑ Любкер Ф. Chimaera // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 281.
- ↑ Ogden 2013b, p. 13 [Архівовано 5 травня 2016 у Wayback Machine.].
_(14596485307).jpg)
