Лансере Євген Євгенович

Лансере Євген Євгенович
Лансере Евгений Евгениевич
Худ. Сомов Костянтин Андрійович, портрет Євгена Лансере, 1907 рік
При народженні Лансере Евгений Евгениевич
Народження 23 серпня (4 вересня) 1875[1]
Павловськ, Царськосільский повітd, Санкт-Петербурзька губернія, Російська імперія[2]
Смерть 13 вересня 1946(1946-09-13)[2][3] (71 рік)
  Москва, СРСР[2]
Поховання Новодівичий цвинтар
Національність росіянин
Країна Російська імперія, СРСР
Жанр монументальні твори, жанрові картини, світлини до книжок, театрально-декораційне мистецтво
Навчання малювальна школа в Петербурзі(1892), Академія Ф. Ккалароссі та Р. Жюльєна в Парижі (1895-98 рр.)
Діяльність художник, професор, сценограф, скульптор, ілюстратор, mosaicist, графік
Напрямок реалізм
Роки творчості 1898-1945
Відомі учні Аполлон Кутателадзе, Абакелія Тамара Григорівна і Таїров Микола Христофорович
Працівник Тбіліська академія мистецтв
Батько Лансере Євген Олександрович
Мати Катерина Бенуаd[4]
Діти Лансере Микола Євгенович
Роботи в колекції Третьяковська галерея і Національна галерея Вірменії
Нагороди
орден Вітчизняної війни I ступеня орден Трудового Червоного Прапора медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Народний художник РРФСР Сталінська премія
CMNS: Лансере Євген Євгенович у Вікісховищі
Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Лансере.

Євге́н Євге́нович Лансере́ (рос. Евгений Евгениевич Лансере; 23 серпня (4 вересня) 1875(18750904), Павловськ, нині Ленінградської області — 13 вересня 1946, Москва) — графік і живописець. Народний художник РСФСР (1945). Лавреат Сталінської премії другого ступеня (1943).

Родина і навчання[ред. | ред. код]

Походить з відомої родини Бенуа-Лансере. Його дід — Микола Бенуа відомий художник, батько Є. О. Лансере — скульптор-анімаліст, мати (Катерина Миколаївна) довго займалася графікою. Брат Микола Лансере — архітектор, а молодша рідна сестра Зінаїда (Серебрякова по чоловіку) — відомий художник.

Перші художні навички отримав в родині. З 1892 по 1895 рр. навчався в Малювальній школі Спілки заохочення художників в Петербурзі. Серед його викладачів був М. С. Самокиш.

У 1895—1899 рр. переїхав до Парижа, де навчався в Академіях Колароссі та Жуліана.

1899 — 1917[ред. | ред. код]

  • 1899 — повернення в Петербург, прийнятий до спілки «Світ мистецтва» (рос. «Мир искуства»)
  • 1905 р. — перебування на Далекому Сході.
  • 1906 р. — головний художник шотижневого сатиричного журналу «Пекельна пошта».
  • один з засновників і працівників так званого «Стародавнього театру», що припинив свою діяльність через початок Першої світової війни.
  • 1912–1915 рр. — художній керівник мануфактури порцеляни і майстерень гравіювання скла в Петербурзі.

В період до перевороту більшовиків у 1917 р. пройшов перший і досить плідний період творчості майстра. Євген Лансере не виробив надзвичайно яскравої індивідуальної манери на кшталт Врубеля чи Борисова-Мусатова. Але його твори відрізнялись величезною внутрішньою культурою, що увібрала в себе всі скарби культур Франції і Росії доби класицизму, ампіру, стилів XVI–XVII століть. Присмак ретроспективізму мали всі твори митців спілки «Світу мистецтва», були притаманні вони і творам Є. Лансере.

У 1912 р. Евген отримав замову на створення плафону для особняка багатія-промисловця Г. Тарасова в Москві. Вибудований як копія ранішнього палацу Тьєне XVIстоліття в місті Віченца (архітектор Палладіо), палац мав і ретроспективні оздоби. Лансере створив плафон (з зображенням визволення Андромеди від лихого дракона), що нагадував твір Рубенса чи Джуліо Романо. Величні фігури, цікава композиція, надзвичайно сміливі ракурси — усе демонструвало появу в мистецтві талановитого митця. По завершенні плафону Евген Лансере отримав звання академіка живопису (йому було 37 років).

У 1915 р. передчасно помер барон М. М. Врангель, молодий мистецтвознавець, що працював в Ермітажі. З початком Першої світової війни денді і жартівник Микола Врангель пішов на фронт керівником санітарного потяга. Друзі і знайомі барона у 1916 році вшанували його пам'ять створенням книги «Вінок Врангелю». Здається, усю скорботу по померлому втілив Євген Лансере в шмуцтитулі книги, де подав могутню і трагічну фігуру богині долі Парки, що розтягла нитку життя Миколи Врангеля і швидко обрізала її. Ще більшим натяком на смерть і ретроспективізм майстра була фігурка путті біля ніг Парки. Хлопчик-янгол загасив смолоскип, відому деталь багатьох надгробків доби класицизму. Лансере міг навіть один аркуш книги зробити яскравим явищем в мистецтві.

1917—1946 рр[ред. | ред. код]

Сувора і безжальна до людей радянська дійсність не давала багатьох привідів для натхнення художника, що склався як особистість в роки царату. Тому він зосередився на праці книжкового художника і художника театру. Був і викладачем.

  • 1920 р. — викладач в Тбіліській академії мистецтв, пініше в Московському архітектурному інституті.
  • 1927–1931 рр. — перебування в Парижі.
  • 1934–1938 рр. викладач у Всеросійськй академії мистецтв в місті Ленінград. Серед монументальних творів цього періоду — стінописи в Казанському вокзалі і готелі «Москва».

Як театральний художник працював в театрах Одеси, Ленінграда, Кутаїсі, Москви. Помер в Москві, був похований на Новодівочому цвинтарі в Москві.

Твори[ред. | ред. код]

  • «Флот доби Петра І» (1909).
    «Флот доби Петра І» (1909).
  • «Імератриця Єлизавета Петрівна в Царському Селі» (1905).
    «Імератриця Єлизавета Петрівна в Царському Селі» (1905).

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ The Fine Art Archive — 2003.
  2. ↑ а б в Лансере Евгений Евгеньевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  3. ↑ Енциклопедія Брокгауз
  4. ↑ Pas L. v. Genealogics.org — 2003.

Література[ред. | ред. код]

  • Український Радянський Енциклопедичний Словник. — Т. 2. — К., 1967. — С. 294.
  • Большая Советская Энциклопедия. — 3-е издание.
  • Лансере Е.Е, Каталог выставки, М, 1961 (рос)
  • Подобедова О. И. «Е. Е. Лансере» 1875—1946, М, 1961 (рос.)
  • Исаев В. Ю. «Сокровища дома Волошина», альбом, Симферополь, СОНАТ, 2004 (рос.)
  • Л. Игнатьева, статья «Мастерство интерпретации пространства» // журнал «Искусство», № 4, 1990 (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Генеалогія та некрополістика
Література та бібліографія
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Лансере_Євген_Євгенович&oldid=41683144